ПИСАННЯ ПРЕПОДОБНОГО ФЕОДОСІЯ ПЕЧЕРСЬКОГО Творчість Феодосія Печерського було введено до активного наукового обігу у 40 — 50-х рр. XIX століття. Фактично перше повне видання творів святого підготував єпископ Макарій у 1856 році. Власне від того часу і з’являється інтерес дослідників до спадщини Феодосія. Поширюються різні думки вчених щодо того, скільки творів справді належить преподобному. Срезневський вважав, що 11 повчань, Владимиров — 1, Філарет — 7, Нікольський — близько 11. Питання про авторство Феодосія до цього часу залишається дискусійним. З огляду на це подаємо ті твори, атрибутація яких, на нашу думку, незаперечна.

Слово про віру латинську чи варязьку Феодосія Печерського — звернення до князя, тобто зверхника держави. Автор закликає триматися чеснот правовірної віри — православ'я — і тікати від спокус віри латинської. З певністю можна сказати, що мудре слово Феодосія Печерського про потребу дотримуватися віри предків своїх, тобто віри Володимира Хрестителя, актуальне й досі.

«Сказання про Бориса і Гліба» написано невідомим автором наприкінці XI — початку XII ст. Своїм жанром «Сказання» належить до перших князівських житій. Це один з основних творів ориґінальної давньоукраїнської агіографічної літератури. До нас дійшло багато списків, найстаріший з яких відноситься до XII ст.

"Пам'ять і похвала руському князеві Володимирові, як охрестився Володимир і дітей своїх охрестив і всю землю Руську від кінця й до кінця, і як охрестилася Володимирова бабуня Ольга раніше Володимира"Якова Мниха. Конкретна постать автора твору досі не зовсім визначена. Ним вважають, наприклад, ченця Якова, згаданого під роком 1074 у "Повісті минулих літ"; інші вчені гадають, що існувало кілька "Яковів Мнихів" і що вони жили не лише в XI ст., тобто твір є компілятивним. Це, однак, не применшує ідейної, художньої та духовної вартості означеного твору.

КИРИЛА-ЧЕНЦЯ ПРИТЧА ПРО ЛЮДСЬКУ ДУШУ, І ПРО ТІЛО, І ПРО ПОРУШЕННЯ БОЖОЇ ЗАПОВІДІ, І ПРО ВОСКРЕСІННЯ ТІЛА ЛЮДСЬКОГО, І ПРО СРАШНИЙ СУД, І ПРО МУКИ
Як середньовічний мислитель і письменник, Кирило Турівський розвинув і довів до високої досконалості метод символіко-алегоричного тлумачення Святого Письма. Суспільно-політичні та художні ідеї Кирила Турівського мали суттєвий вплив на погляди українських мислителів протягом наступних віків. Він збагатив суспільно-політичну думку ідеями про єдність політичної самостійності держави та автокефальності її церкви.